О Tesla Plaid

Мало хто помітив, але Маск під час презентації початку виробництва Tesla Plaid тихою сапою скасував Plaid+. А між тим, вона ще за дві години до презентації в конфігураторі була. Щоправда кнопка “передоплата” на ній була сірого кольору і неактивна. База для звичайного Plaid так і коштувала 129, як зараз. А ось Plaid+ коштував, вірніше мав коштувати, 150. Після презентації кнопка зникла, а Маск сказав, що і простого Plaid достатньо. Тут, найімовірніше, причин дві. Перша в тому, що скоро буде Родстер, він дорожчий і його вирішили сильніше розвести з Ескою за характеристиками, а друга в тому, що якщо хтось на кшталт якогось Люсіда все-таки колись щось, що може конкурувати з Теслою, випустить, то можна миттєво відповісти йому ще більш далекобійною і швидкою машиною. Причому нічого особливо не вкладаючи, а просто поставивши батарейку від Родсера в Еску. А поки що справді достатньо звичайного Плайда, з ним ніхто навіть поруч за спеками не стоїть.
Але ось що важливо. Я як тут напевно знають, уже багато років їжджу на Теслах. І проїхав їх ну дуже багато. Зокрема і на далекі відстані. І практика показує, що за європейської або американської експлуатації сотої батарейки цілком достатньо. Більша батарейка в реальному житті для далекобійності просто не потрібна. У будь-якій щоденній експлуатації вистачає зарядки вночі вдома. А в будь-якій далекобійній вистачає суперчарджерів. Їх багато і розташовані вони дуже зручно. Велика батарейка потрібна не для цього. Машина з великою батарейкою швидше їде. Тому що з великої батарейки можна вийняти більше електрики при екстремальному режимі.
Власне це і за спеками, які в конфігураторі написані були, було видно. Звичайний Плайд до сотні розганявся по ньому за 2,1, а Плайд плюс менше ніж за дві і одну. Ну значок “менше” перед цифрою стояв. Зрозуміло, що історії про ракетні прискорювачі на Родстері це жарт, законодавчо неможливо таке на дорожню машину поставити, а виробляти різні мотори для Плайда і Родстера дорого, ось щоб їх розвести, на Родстері і буде якраз батарейка, яку збиралися ставити в Плайд+, але передумали.
Родстер мабуть буде дуже швидким. Тому що він менший за Ескі і легший за Ескі на двісті п’ятдесят кіло. Приблизно на стільки ж, на скільки Еска легша за Ікс. А за інших рівних, Ікс Плайд повільніший за Еску Плайд у розгоні до сотні на півсекунди. Еска їде за спеками 2,1, а Ікс 2,6. Еска чверть милі їде 9,23. Ікс 9,6. Мабуть, приблизно на ті самі півсекунди Родстер би і їхав чверть милі швидше за Еску, якби в них батарейки були однакові, але в Родстера батарейка буде більшою, а отже він буде ще швидшим. Наскільки ми подивимося. Але вісім секунд чверть… це, блін, щось зовсім маловідоме.
Гіпотетично Рімак швидший і потужніший. Але Рімак штучний виріб, який коштує в дванадцять разів дорожче за Родстера, який купити зараз можна, але ось отримаєш ти його в кращому випадку у вересні 2024 року. І це саме в кращому випадку, так у договорі написано – “орієнтовна дата передачі товару замовнику третій квартал 2024 року” (С). Ну і потім будь-яка людина, у якої коли-небудь були Пагані, Вейсман, Едоніс, Кенігсег, Гумберт, Салін, Аріель, Ультіма, словом, машини, що виготовляються штучно, прекрасно знає, що вони не той предмет, яким можна користуватися як звичайною машиною. Будь-яка запчастина і будь-який розхідник – проблема. У тебе зламався якийсь пластиковий пістон, а його ну ось немає на складі ні у виробника, ні у постачальника, його тобі зроблять і надішлють, але за півроку, наприклад. Або через рік. І добре пістон, без нього їздити можна, а якщо це, наприклад, насос інжектора і він якийсь там від гоночного човна і робив його якийсь там Спал. Як у Кенігсега CCX. І з виробництва його три роки тому зняли, а виробляли два роки. Сушіть весла. Тому що бак у Кенігсега індивідуальний і місце там під саме цей насос, інший не лізе. А сам насос на ніодимових магнітах. І немає іншого виходу, як робити три де, замовляти в Істоні відлити тобі магніти за ахуліард, точити ротор, потім мотати його самому міддю, заливати лаком, ну і всі інші принади виготовлення саморобного насоса під задані параметри. Словом дикий гімор. І це я ще просто поділився особистим досвідом однієї з ситуацій. А їх може бути мільйон і різних. Ніхто тобі Рімак, наприклад, не застрахує. Взагалі ніхто. Тільки як предмет від вкрали. А від биття хрін. Ну а купи, наприклад, для Гумберта зараз двері замість розхучених. Їх просто банально ніде немає. А вони несучі. Вони алюмінієвий каркас у силовій запеченій карбоновій конструкції. Її в Тольятті зі склопластику не зробити, знявши матрицю і пуансон. І такого повно. Ось, наприклад, Феррарі F40. Рідкісна машина? Рідкісна. Дорога? Дорога. Але вона хоч і дуже дрібно, але все-таки серійна, деталі до неї хоч і дорого, але є. А ось до 112-ої Бугатті їх просто немає. Ну ось немає в природі. І все. Що залишалося люди з Едоніса в 1998-му розтягнули. І зараз якщо дверей немає – то все. Їх і не буде. Скло можна зробити. Ця технологія є. Дорого, але можна. А решта все на ось таких, як Рімак, штучних виробництвах за три-чотири роки вже стає пекельною проблемою. Тому річ не в грошах, які Рімак коштує, річ у тім, що серійний і штучний автомобілі це речі просто непорівнянні.
А Тесла Родсер – серійний автомобіль, з усіма наслідками, що випливають у вигляді зобов’язань виробника робити запчастини щонайменше двадцять п’ять років після припинення виробництва моделі, у вигляді сертифікацій, наявності дилерів і сервісів при них, складів із розхідниками, тих самих суперчарджерів, словом, усього, що належить серійному і масовому виробу. Та й узагалі, історія з Теслою приклад унікальний. Це єдиний за останні вісімдесят років приклад появи великого виробника на голому місці. Приклад вражаючої працездатності та цілеспрямованості. І єдиний у світовій історії випадок такого швидкого зростання і виходу на обсяги виробництва. Маск випадок абсолютно унікальний, ніхто і нічого подібного в автопромі за всю його історію навіть близько не домагався. Я абсолютно впевнений, що більше ніхто і нічого подібного ніколи і не доб’ється. У всякому разі на нашому віку.
Ось той самий Люсід. Припустімо, його дійсно випустять. І припустимо, він стане великосерійним. Ви собі уявляєте скільки років знадобиться, щоб Люсід обріс усім, про що я написав вище, у вигляді дилерів і майстерень? П’ять. Не менше. Після виходу самого головного виробництва на штатний режим. Це в найідеальнішому випадку, ще років сім-вісім. В Америці. У Європі ще додай рік-півтора. Тобто замовивши Люсід зараз, реально ним користуватися, як звичайною машиною, можна буде року в двадцять дев’ятому-тридцятому. А всі впевнені, що вони самі до того моменту ще живі будуть? Або куплю Люсід для онуків? Так на той час він застаріє. І це ще при тому, що Люсід до того моменту не спіткає доля Ніколи. А то он Фіскер Карма в мене є. З померлою давним-давно батарейкою і рішенням суду, що Фіскер мені повинен за машину гроші повернути. Пам’ятник. Нерукотворний. Із незарослою стежкою.
Так це я все до чого? У мене Плайд давно замовлений. І Родстер теж. Може ну нафіг Плайд? За півроку Родсетри почнуть поставляти, розміру Родстера мені вистачить, у мене не семеро по крамницях… Хоча, можливо, нехай обидва-двоє будуть. У думках я. У думках.

Джерело — https://www.facebook.com/nikita.nebylitskiy/posts/3911832522261168

Теги:
Топ
ukУкраїнська